Розподільний блок UKK-125A на DIN-рейку, вхід 1×35 + 1×16 мм²

ДВА вводи різного перерізу — 1×35 і 1×16 мм² — і шість виходів по 16 мм². Паспорт ENERGIO: 125 А, 660 В, IP20, −40…+70 °C, корпус ПВХ із самозгасанням, полікарбонатна кришка, луджена латунь; Eltis для того самого типорозміру дає 690 В і 31×75×49 мм. Другий ввід на 16 мм² — не «запасний», а спосіб протягнути шину далі на наступний блок без наконечника на 35.

КОЛІР — НЕ ДЕКОР, А ПОТЕНЦІАЛ. У LEMANSO цей типорозмір іде кольоровими кришками (зелена LMA2668, синя LMA2667, у видачі згадуються жовта й червона), у ENERGIO — прозорою. Один блок роздає ОДИН потенціал: щит на 24 В постійного струму — це два блоки, плюс і мінус різними кольорами; трифазний ввід — чотири на L1, L2, L3 і N, плюс окремий під PE.

Та сама річ у роздрібі ходить під назвами «розподільний блок UKK», «блок розподільчий РБД» і «клемна колодка UKK», під марками Chint, Eltis, ENERGIO, TNSy, LEMANSO, Tema Tools — цифри в паспортах між марками трохи розходяться (660 проти 690 В, PA-нейлон проти ПВХ), а перерізи й габарит збігаються. Серія: 80, 125, 250 і 400 А — окремі картки, бо в кожної інший переріз входу, і одна замість іншої в той самий щит не стане.

«125 А» — струм шини; справжня стеля — 35 мм² на більшому вводі, і рахувати коло треба від нього. Блок нічого не захищає: ні запобіжника, ні розʼєднання в ньому немає, і коротке замикання на будь-якому виході приходить на спільну шину — автомат ставиться на вводі, ДО блока. IP20 і латунна шина під знімною кришкою — щитове виконання, поза щитом йому не місце. Гнучкий багатожильний провід (ПВ-3, ПуГВ) під гвинт — лише з наконечником НШВІ, інакше частина жил лишається поза контактом і саме там потім підгоряє. Слаботочку — живлення датчиків, спільний мінус — не садити на той самий блок, що й навантаження: просадка на спільному проводі приїде в покази